Із появою мотоцикла, у повсякденний набір, а вірніше - в його організацію, довелося внести певні зміни: невеличка сумочка могла не витримати зустрічного вітру, а загублений навіть на 80 км/год телефон навряд чи вдасться навіть знайти, не те що зібрати. Так у мене з'явилася додаткова сумка на стегно - аналог маленької, але із надійнішим кріпленням - та це знову призвело до перекладання гаманця і телефона із одного місця до іншого. До того ж, дволямковий рюкзак виявилося досить незручно одягати на куртку. Таким чином я дійшов до ідеї знайти/обрати один рюкзак, щоб це був однолямковий і модульний. Очевидною здавалася думка подивитися у бік тактичного напрямку - зі всіма їх MOLLE та широким асортиментом додаткових пристібних кишеньок/подсумків. Вимоги були такі: поміщається 13" ноутбук одна лямка аби легко одягати та перевертати наперед - на випадок громадського транспорту можливість причіпити/відчіпити додаткову маленьку щоденну сумочку із телефоном/гаманцем ...

Я дуже полюбляю кишені і одяг із ними, водночас дуже давно не ношу у них нічого важливого: телефон у передній кишені заважає, у задній - губиться сам чи з допомогою добрих людей; варто лише залишити ключі або перепустку у кишені іншої куртки - і пока, доведеться повертатися. Тому я давно ходив із таким собі аналогом (чи прямою сестрою) борсетки, яка вміщає необхідний мінімум - гаманець, телефон, ключі. Це дозволяє незалежно від одягу - чи ти в майці і шортах на пляжі, чи в штанях і куртці на роботі - мати один модуль, який містить усе що потрібно, і виходячи із дому та маючи його із собою - ти впевнений, що нічого не забув. Хоча вона не надто пасувала до "ділового" костюму - розлучатися навіть із потяганою я не хотів - три незалежні кишені  - одна паспорт/телефон, друга гаманець, третя менша під клапаном - ключі - такого набору і компактності не бачив більш ніде. Головним рюкзаком у мене тривалий час був Terra Incognita Ventura - стандартний  22-літровий, куп...

Не секрет, що наше оточення досить строкате. Є і родичі,  і давні друзі дитинства, і друзі батьків, і сусіди-однокласники-одногрупники... Із часом різноманіття змешнується завдяки нашим діям - ми починаємо більше спілкуватися із людьми за власним вибором - такими, як друзі, і менше із тими, із ким звела доля - як колеги або однокласники. Подібне тягнеться до подібного, нагромаджується і примножується. Ну дійсно складно уявити, щоб я, їздячи на велосипеді мав у своїх близьких товаришах панів на Бентлі. Врешті-решт відбувається таке собі скупчення за інтересами - вболіваємо за одну команду, полюбляємо схожу музику та дозвілля, ходимо до одних магазинів. Голосуємо за одних кандидатів. І ось тут я мушу занотувати спостереження, яке роблю вже вдруге у своєму житті. Вже вдруге на моїй пам'яті моя країна обирає президентом людину, яка викликає лише почуття іспанського сорому. Після двічі несудимого "проффесора" наш велемудрий нарід обрав скомороха і паяца, чиїми сумнівними ...

Купили на амазоні меблі, конкретно - пару столиків. Вони виявилися черговим підтвердженням приказки "дешева рибка - погана юшка". Один - журнальний - враження, що зроблений із паперу, і переламається, якщо на нього покласти ноги. Журнали витримає, але якщо не надто товсту стопку. Інший, типу під телевізор, скручується пластиковими ніжками. Страшно. Ну і я очікував, що він буде ширший і вищий, аніж в реальності. Тепер в планах купити таки щось альтернативне у Ікеї, ну а це переміститься покищо десь у закутки. Попереду битва за інтернет....

спостереження - лампи світять не вниз, а вгору: таким чином світло не б'є в очі, при цьому освітлює достатньо, вібдиваючись від стелі.

Милі, фунти, фаренгейти.... Дуже багато всього потрібно зробити, тому не завжди знаходиться час записати думки тоді, коли вони виникають. А потім забувається) Розмір аркушів паперу інший - відксерити щось із А4 - задача, дата пишеться інакше, розетки інші... Здається, тільки правосторонній рух - те, що залишилося знайомого. Із незвичного особливо хочеться відмітити... а що ж хочеться... забув) Вікна відкриваються так, як показуть в кіно - нижня половина рами піднімається вгору. Замовив на Амазоні зарядки для телефону та телефон - найпростіший, отримувати СМСки від банку на рідні вітчизняні номери. Чекаємо обіцяну дводенну доставку... На стіні сьогодні знайшов і викинув в унітаз якогось підозрілого кліща. Сподіваюся, знайомства із його родичами не відбудеться. Завтра місцевий Індепенденс дей. Ввечері вже щось бахкає, але десь далеко, не видно.

Коли у Запоріжжі довго будувався, а потім відкрився досить великий супермаркет BILLA, він став якимось мажорним місцем та символом "елітарності" - можливо, тому, що це був представник київської мережі, можливо ще через те, що розташований був під проспеком, в місці, до якого громадським транспортом добиратися із покупками було незручно. А тепер у Києві Білла - це магазин, який я щиро оминаю, та заходжу туди вимушено, коли поспішаю або надто ліньки. Магазин один з багатьох, нічим не вирізняючийся. Найближчий до нас, але водночас  - найрідше відвідуваний....

Отак листаєш фейсбуківські пропозиції щодо друзів - і несподівано у людей, яких я навіть не знаю, зі мною більше спільних друзів, аніж у тих, кого знаю довго і давно... Цифровий вік змінює поведінку, змінює рамки. Можна все на світі вибирати, сину... )