Для чого блог підходить погано - то це для зберігання якогось допису, котрий еволюцінує в часі. Наприклад, якщо якась стаття\мануал пишеться і розвивається, то читачі блогу бачуть тільки першу публікацію, а подальші правки - йок, не попадають в RSS, не приходять емейли. Але рішення є!

Червоний - то любов, а чорний - то журба....

Коли у Запоріжжі довго будувався, а потім відкрився досить великий супермаркет BILLA, він став якимось мажорним місцем та символом "елітарності" - можливо, тому, що це був представник київської мережі, можливо ще через те, що розташований був під проспеком, в місці, до якого громадським транспортом добиратися із покупками було незручно. А тепер у Києві Білла - це магазин, який я щиро оминаю, та заходжу туди вимушено, коли поспішаю або надто ліньки. Магазин один з багатьох, нічим не вирізняючийся. Найближчий до нас, але водночас  - найрідше відвідуваний....

Отак листаєш фейсбуківські пропозиції щодо друзів - і несподівано у людей, яких я навіть не знаю, зі мною більше спільних друзів, аніж у тих, кого знаю довго і давно... Цифровий вік змінює поведінку, змінює рамки. Можна все на світі вибирати, сину... )

Коли в далекому 2007 році мій друг допомагав із переїздом, то завдяки його винятковим здібностям укладання-пакування, добро із однокімнатної квартири помістилося в автомобіль Славута. На газу... Так, там не було меблів, але було два дорослих велосипеди. Наступний переїзд був від батьків до орендного будинку, і був не таким блискавичним - тому не запам'ятався настільки яскраво. Потім - дорога на Запоріжанщину, і я також не дуже добре пригадую хлам, який туди їхав. Здається, буда мікрохвильова піч... А пральна машина-автомат - то була перша крупна сімейна покупка, за скажені 2700 чи щось таке.... Зате із Запоріжжя до Києва переїзд забрав кілька етапів та залучення поїздів і перевізників - назбиралося мотлоху, запчастин до хобі. Велосипед отримав риштування і був відправлений Новою Поштою за суму, більшу аніж вартість його покупки - 450 грн... І ще навіть кілька років потому, проїжаючи через квартиру - постійно знаходився якийсь непотріб, який ось всі ці часи не був потрібен, а...

Почув сьогодні твердження, що для того, аби довше жити - слід жити економніше: менше дихати, менше рухатися, менше їсти (а відповідно - менше перетравлювати), медитувати, берегти нерви.... Взагалі, це звучить досить схоже на правду. Дійсно, якщо двигуном користуватися обачно, то його зношення буде менше, а пробіг без капремонтів - довшим. Та якщо екстраполювати цю ідею (а про екстраполяцію є чудовий комікс XKCD ), то так ми дійдемо до ідеї баобабу - не нервуючись, повільно дихати, і як співав Сімьонович, "будєшь баобабом тищу лєт, пока помрьош". Я ж хочу бути гепардом) Хай не самим сильним, зате прудким та граційним! Бігати за здобиччю і дрихнути на гілці в джунглях) Щоб серце колотило 200 на хвилину... І скільки там живуть ті гепарди?.... )) Цікаво буде почитати цей текст років через 30-40, коли все що можна болітиме, пара суглобів буде штучними, і ще якісь девайси замінять якісь органи (я сподіваюся на механічну руку)))... Цікаво, чи поділятиму я тоді цю сьогоднішню д...