Ця історія починається в сусідському туалеті. Будучи в гостях у друзів у нашому ж апартамент-комплексі, я звернув увагу на те, наскільки тихіше працює їх витяжний вентилятор. Наш із самого початку гарчить немов старий пес, видно вже спрацювався механічно і брязкотить безупинно. У попередньому житлі на вентилятор був окремий вимикач, тому коли кортіло спокійно полежати у ванній - вентилятор можна було не вмикати, а видути зайву вологу потім, відлежавшись. Тут же тумблер єдиний і вмикає він одночасно і світло і цього хриплого монстра, тому або лежи в темряві, або в докучливому шумі. Але це ж Америка. Тому всі проблеми в орендному житлі вирішує власник житла. Викликаю я відповідно спеціального дядечка із сервісу, написавши заявку у своєму веб-кабінеті. Приходить дідуган із стрімянкою, відкручує кришку вентилятора, відкручує ще два болти і достає той вентилятор, витягнувши його куций кабель із розетки, що прихована за решіткою. Почистив його від пиляки десь у своєму "кабінеті" і...

Тормозить аплоад. Мегабайт-півтора, просто жах.

Інколи буває так, що розпалити вогнище нема де, або ніколи , ну або вже надихався димком вдосталь учора і тепер хочеться просто закип'ятити чаю. 

 Наступним поповненням кемпінгового арсеналу став шанцевий інструмент сокира. Помахавши трошки чужою, я зрозумів що треба мати власну. І за порадою друзів (а не для того, щоб компенсувати) - вибрав подовжений варіант, Fiskars X25. Додаємо трошки тюнінгу, і сокира - агонь!

 Перший досвід кемпінгу показав, що спання на карематах не надто комфортна річ, і ось у нашому наборі юних кемперів з'явилися отакі надувні коврики. У складеному вигляді незрівнянно компактніші, у надутому - незрівнянно комфортніші, та ще і з подушкою. Насос вбудовано, з'єднуються один із одним, в тент входять ідеально, залишаючи трошки місця над головою для речей.

Сьогодні в магазині побачив розмаїття дезинфектантів для рук - схоже, паніка скінчилася, ну і виробничі потужності - якісь створилися, якісь перелаштувалися.

- Сушачічная!