Коротка замітка - поки Еппл телиться із випуском нових Макбуків про на М1Х - я страждаю зі стареньким лептопом 2013 року випуску, який щось погано справляється із сьогоднішніми викликами - відеодзвінок у Тімс чи Скайп, а особливо - у Зумі із накладенням віртуального бекграунду потрошку його плавить, незважаючи на двічі замінену термопасту (і може ще втретє поміняю, хтозна). Та і звичайний браузінг тормозить, тупить і глючить. Тож я подався на експерименти - пробую всю неробочу активність робити на айпаді. Поклавши руку на серце і зробивши виключення для такого хобі, як програмування (все одно зараз не до цього) - окрім роботи мені від компʼютера треба не так і багато - вікно в інтернет, ютуб, месенджери, пошта. Та 90% потреб перекриває браузер - починаючи від тої ж пошти і закінчуючи платежами за послуги/кредитки/тощо. Чому на айпаді? Тому що перед тим, як я подарував один любій тещі, я дуже зацінив якість девайсу, купленого при нагоді на чорну пʼятницю. Прекрасний екран, довготри...

Не пройшло і півтора роки із моменту, як я став щасливим власником домашнього сервера від Synology, як прийшов йому гаплик. 

Пройшло менше року (липень-лютий: близько 8 місяців) від заміни струн із "які були" на ямахівські NS 110. Через півроку неінтерсивного бренькання новісінькі струни вже виглядають так:

 Коли катаєшся гарними краєвидами, хочеться зняти та поділитися - але ж не будеш за кермом діставати телефон. Тому у фотоарсеналі з'явилася таки інструмент для зйомки на ходу. Чекайте нових відосів на ютуб каналі!

 Відсутність снігу у місцевих краях трошки розслабила, але так негодиться, тому у багажник була врешті-решт куплена лопата. Цього разу замість Фіскарсу я віддав перевагу чуду китайської промисловості - три секції, що поєднуються різьбою - трошки довго збирати, натомість із дуже компактної торбинки можна стулити більші ніж півметровий інструмент. Та який інструмент!  На додаток до самої лопати від щедрих китайців ми отримуємо: - склобій - викрутку - шліц і філіпс - огниво - свисток - гарпун - пилку - ножичок - гвоздодьор - альпеншток (чи як назвати гостряк, протилежний до лопати) Сама лопата також має додатковий функціонал - одна грань заточена, інша - пилка, та два отвори під гайки, і звичайно - відкривашка для пива! Ну і лопату можна зафіксувати як лопату, а можна - під прямим кутом, як мотику. Звісно, це навіть не близько до тої продуманої модульності, яку має рішення "Вій" від Сергія Вовкулаки , але за відсутності вітчизняного шедевру - доводиться жувати, що дають. Тепер ...

Ну що я маю сказати. Нарешті. Це сталося. Піддавшися цьогорічному божевіллю, викликаному виходом нової чергової плойки, я вирішив оновити і свою.

 Ця історія починається в сусідському туалеті. Будучи в гостях у друзів у нашому ж апартамент-комплексі, я звернув увагу на те, наскільки тихіше працює їх витяжний вентилятор. Наш із самого початку гарчить немов старий пес, видно вже спрацювався механічно і брязкотить безупинно. У попередньому житлі на вентилятор був окремий вимикач, тому коли кортіло спокійно полежати у ванній - вентилятор можна було не вмикати, а видути зайву вологу потім, відлежавшись. Тут же тумблер єдиний і вмикає він одночасно і світло і цього хриплого монстра, тому або лежи в темряві, або в докучливому шумі. Але це ж Америка. Тому всі проблеми в орендному житлі вирішує власник житла. Викликаю я відповідно спеціального дядечка із сервісу, написавши заявку у своєму веб-кабінеті. Приходить дідуган із стрімянкою, відкручує кришку вентилятора, відкручує ще два болти і достає той вентилятор, витягнувши його куций кабель із розетки, що прихована за решіткою. Почистив його від пиляки десь у своєму "кабінеті" і...

 А ось який подарунок хорвати підігнали мені на день народження! Щоправда, поки тільки на ПК та якійсь Стадії , тож поки чекатиму вихода для моєї плойки - пограюся іще разок в третій.

Інколи буває так, що розпалити вогнище нема де, або ніколи , ну або вже надихався димком вдосталь учора і тепер хочеться просто закип'ятити чаю. 

 Наступним поповненням кемпінгового арсеналу став шанцевий інструмент сокира. Помахавши трошки чужою, я зрозумів що треба мати власну. І за порадою друзів (а не для того, щоб компенсувати) - вибрав подовжений варіант, Fiskars X25. Додаємо трошки тюнінгу, і сокира - агонь!

 Перший досвід кемпінгу показав, що спання на карематах не надто комфортна річ, і ось у нашому наборі юних кемперів з'явилися отакі надувні коврики. У складеному вигляді незрівнянно компактніші, у надутому - незрівнянно комфортніші, та ще і з подушкою. Насос вбудовано, з'єднуються один із одним, в тент входять ідеально, залишаючи трошки місця над головою для речей.

А кому прийшли ось такі няшні китайські викруточки - той я!

коли є мобільний телефон?  Так довго думав і я, але врешті зважився спробувати зовнішній прилад.

Робота із дому показала, що інколи вайфай буває нестабільним - поки неясно, чи це мікрохвильова піч, чи ще щось. Тому буду пробувати підключити ноутбук старим добрим кабелем. Одна заковика - у мого роутера лише 5 Ethernet портів, і всі 5 зараз зайняті.  Вирішив проблемою зайнятися системно - намалювати спочатку що і як, та покумекати - куди що підключити, чи брати PoE свіч, чи простий, чи заощадити і взяти FastEthernet, чи все ж таки гігабітний... Різниця від $10 за найпростіший 100мбіт до $60 за гігабітний із PoE. А поки процес обмірковування триває - отак виглядає простенька схемка домашньої мережі. Звісно, іще декілька компонентів на ній не вистачає, буду потрошку домальовувати....

 Карантин, стрес, погана погода - доводиться боротися шопінгом. Давно лежав у мене в спискові покупок - все марно чекав на знижку, переживши дві чорні п'ятниці. Аж ось зненацька трошки подешевшало, то я і вирішив таки закрити гештальт і взяти старшого брата у напарники до мого кишеньково-щоденного Style. Ось так у родині з'явився ще один Лезерман.