перекроєння завершено успішно, наповнюємо контентом. Відповідь на питання "на чому писати статті" знайдена: дійсно маркдаун, дійсно GitHub Pages. Назбирав трошки статей: https://www.disfinder.com/docs/articles/ Завів ще один блог:  https://www.disfinder.com/posts/2023/hugo-blog/    

вирішив, що хочу до нового року трошки перекроїти disfinder.com домен і зробити на рутовій сторінці не блог, а сторінку-заглушку, на якій вже розмістити і посилання на блог, і ще якісь корисні статті.  перекроїти вийшло доволі легко і очевидним вибором стали Github Pages, через декілька причин: вони в мене вже є це простий маркдаун, який легко бекапити на всяк випадок (не те, що блоггер)  Але маркдаун виявився не простий, а Jekyll, і тому хто хоче там писати красиві корисні статті - треба той джекіл освоїти. Я потратив три години на секс із ruby, gems, bundler,  гугління "LoadError: cannot load such file -- google/protobuf_c" помилки - і врешті покищо забив. Напишу статтю ручками в маркдауні, хай той йде до біса разом із його рубі. Не переключайтесь.

до сто (пʼять) років тому назад купленого фотіка одразу купив пару якихось сумісних нонейм акумуляторів. звичайна історія: фотік лежить без діла місяцями, витягуєш його раз на рік на фотосесію, оригінальний сонівський аккум дохлий, нонейми працюють. містика.

 Хто в кінці лютого купує підставку для ялинки - той я.

Для чого блог підходить погано - то це для зберігання якогось допису, котрий еволюцінує в часі. Наприклад, якщо якась стаття\мануал пишеться і розвивається, то читачі блогу бачуть тільки першу публікацію, а подальші правки - йок, не попадають в RSS, не приходять емейли. Але рішення є!

 Коротка замітка - поки Еппл телиться із випуском нових Макбуків про на М1Х - я страждаю зі стареньким лептопом 2013 року випуску, який щось погано справляється із сьогоднішніми викликами - відеодзвінок у Тімс чи Скайп, а особливо - у Зумі із накладенням віртуального бекграунду потрошку його плавить, незважаючи на двічі замінену термопасту (і може ще втретє поміняю, хтозна). Та і звичайний браузінг тормозить, тупить і глючить. Тож я подався на експерименти - пробую всю неробочу активність робити на айпаді. Поклавши руку на серце і зробивши виключення для такого хобі, як програмування (все одно зараз не до цього) - окрім роботи мені від компʼютера треба не так і багато - вікно в інтернет, ютуб, месенджери, пошта. Та 90% потреб перекриває браузер - починаючи від тої ж пошти і закінчуючи платежами за послуги/кредитки/тощо. Чому на айпаді? Тому що перед тим, як я подарував один любій тещі, я дуже зацінив якість девайсу, купленого при нагоді на чорну пʼятницю. Прекрасний екран, довготри...

Приїхала заміна Synology. Переставив диски, заодно докинув 4Гб пам'яті, що все одно валялися в шухлядці - стало 8. Plex завівся швидко, конфігурацію теж відновив, тонкий тюнінг - по ходу справ.

Не пройшло і півтора роки із моменту, як я став щасливим власником домашнього сервера від Synology, як прийшов йому гаплик. 

Тренд щодо "Днів Канади" народився в моєму алко-бложику , і я все намагався згадати, що ж іще канадського за останній місяць (на додачу до пива і віскі) я забув, аж ось воно.

Пройшло менше року (липень-лютий: близько 8 місяців) від заміни струн із "які були" на ямахівські NS 110. Через півроку неінтерсивного бренькання новісінькі струни вже виглядають так:

 Надихнувшись гурманістичними ідеями, культивуючи ідею величі кулінарної касти... або, чесніше кажучи, надивившися інстаграму поляків із Ірландії, купив і собі ножичка, аби готувати на природі. Вибір між двома склався на користь першого - банально через ціну, бо різниця вдвічі. Два покищо не треба, а для початку навчуся вправлятися із тим, що є, а далі буде видно. Тепер би ще придумати, чим та як його гострити....       UPD: Додаю посилання на Амазон Перший ножик (коричнева ручка, дешевший) Другий ножик (темніша ручка, дорожчий)  

 Коли катаєшся гарними краєвидами, хочеться зняти та поділитися - але ж не будеш за кермом діставати телефон. Тому у фотоарсеналі з'явилася таки інструмент для зйомки на ходу. Чекайте нових відосів на ютуб каналі!

 Відсутність снігу у місцевих краях трошки розслабила, але так негодиться, тому у багажник була врешті-решт куплена лопата. Цього разу замість Фіскарсу я віддав перевагу чуду китайської промисловості - три секції, що поєднуються різьбою - трошки довго збирати, натомість із дуже компактної торбинки можна стулити більші ніж півметровий інструмент. Та який інструмент!  На додаток до самої лопати від щедрих китайців ми отримуємо: - склобій - викрутку - шліц і філіпс - огниво - свисток - гарпун - пилку - ножичок - гвоздодьор - альпеншток (чи як назвати гостряк, протилежний до лопати) Сама лопата також має додатковий функціонал - одна грань заточена, інша - пилка, та два отвори під гайки, і звичайно - відкривашка для пива! Ну і лопату можна зафіксувати як лопату, а можна - під прямим кутом, як мотику. Звісно, це навіть не близько до тої продуманої модульності, яку має рішення "Вій" від Сергія Вовкулаки , але за відсутності вітчизняного шедевру - доводиться жувати, що дають. Тепер ...

 До старшої сокири (яку, між іншим, звати Іра) - приєдналася менша. Поки без тюнінгу та безіменна, але думаю, це влітку виправимо.

Сьогодні читаю, що твітер остаточно забанив одного рудого президента. Зайшов подивитися, як же це виглядає (ніяк, насправді) - і згадав, що я його забанив іще кілька місяців тому. Як приїхав - то підписався, бо було ж цікаво тримати руку на пульсі країни, але потім не витримав потоку беззмістовної інформації. Ну що ж, вчергове привітаю себе із тим, який я розумний. От би із біткоїнами так :)

 Зате оця ось покупка цілком обміркована і неквапно чекала своєї знижки у амазонівському списку. Помахавши влітку сокирякою і зрозумівши, що рубати дерева впоперек не найвдячніша справа - я вирішив розоритися на пилку. Звичайно ж, для кемпінгу хотілося портативну і складану, хоча возити у машині можна і звичайнісіньку ножовку, але ж воно не по фен шую. 

Мене досить довго цілком влаштовував Pebble Steel. Навіть після того, як компанію купили та закрили конкуренти, ентузіастами було написано і софт, і сервер із циферблатами, і все потрошку працювало. Годинник же відмінно виглядає, із металевим браслетом, звичним майже LCD-екраном і батарейкою на пару тижнів - куди там сучасним годинникам, що вимагають щоденної зарядки!

Якось незчувся, і придбав пару флешок. Часи йдуть, і університетська величезна флешка на 4Гб вже годиться тільки для загрузити убунту на якусь із залізяк. А якщо хочеться в машину покласти трошки музики - то доведеться апргрейдити. Ну а більша нехай полежить. Ніколи не знаєш, коли тобі зненацька посеред ночі знадобиться флешка на 128 гіг...

Ну що я маю сказати. Нарешті. Це сталося. Піддавшися цьогорічному божевіллю, викликаному виходом нової чергової плойки, я вирішив оновити і свою.

 Ця історія починається в сусідському туалеті. Будучи в гостях у друзів у нашому ж апартамент-комплексі, я звернув увагу на те, наскільки тихіше працює їх витяжний вентилятор. Наш із самого початку гарчить немов старий пес, видно вже спрацювався механічно і брязкотить безупинно. У попередньому житлі на вентилятор був окремий вимикач, тому коли кортіло спокійно полежати у ванній - вентилятор можна було не вмикати, а видути зайву вологу потім, відлежавшись. Тут же тумблер єдиний і вмикає він одночасно і світло і цього хриплого монстра, тому або лежи в темряві, або в докучливому шумі. Але це ж Америка. Тому всі проблеми в орендному житлі вирішує власник житла. Викликаю я відповідно спеціального дядечка із сервісу, написавши заявку у своєму веб-кабінеті. Приходить дідуган із стрімянкою, відкручує кришку вентилятора, відкручує ще два болти і достає той вентилятор, витягнувши його куций кабель із розетки, що прихована за решіткою. Почистив його від пиляки десь у своєму "кабінеті" і...