Коротка замітка - поки Еппл телиться із випуском нових Макбуків про на М1Х - я страждаю зі стареньким лептопом 2013 року випуску, який щось погано справляється із сьогоднішніми викликами - відеодзвінок у Тімс чи Скайп, а особливо - у Зумі із накладенням віртуального бекграунду потрошку його плавить, незважаючи на двічі замінену термопасту (і може ще втретє поміняю, хтозна). Та і звичайний браузінг тормозить, тупить і глючить. Тож я подався на експерименти - пробую всю неробочу активність робити на айпаді. Поклавши руку на серце і зробивши виключення для такого хобі, як програмування (все одно зараз не до цього) - окрім роботи мені від компʼютера треба не так і багато - вікно в інтернет, ютуб, месенджери, пошта. Та 90% потреб перекриває браузер - починаючи від тої ж пошти і закінчуючи платежами за послуги/кредитки/тощо. Чому на айпаді? Тому що перед тим, як я подарував один любій тещі, я дуже зацінив якість девайсу, купленого при нагоді на чорну пʼятницю. Прекрасний екран, довготри...

Приїхала заміна Synology. Переставив диски, заодно докинув 4Гб пам'яті, що все одно валялися в шухлядці - стало 8. Plex завівся швидко, конфігурацію теж відновив, тонкий тюнінг - по ходу справ.

Не пройшло і півтора роки із моменту, як я став щасливим власником домашнього сервера від Synology, як прийшов йому гаплик. 

Тренд щодо "Днів Канади" народився в моєму алко-бложику , і я все намагався згадати, що ж іще канадського за останній місяць (на додачу до пива і віскі) я забув, аж ось воно.

Пройшло менше року (липень-лютий: близько 8 місяців) від заміни струн із "які були" на ямахівські NS 110. Через півроку неінтерсивного бренькання новісінькі струни вже виглядають так:

 Надихнувшись гурманістичними ідеями, культивуючи ідею величі кулінарної касти... або, чесніше кажучи, надивившися інстаграму поляків із Ірландії, купив і собі ножичка, аби готувати на природі. Вибір між двома склався на користь першого - банально через ціну, бо різниця вдвічі. Два покищо не треба, а для початку навчуся вправлятися із тим, що є, а далі буде видно. Тепер би ще придумати, чим та як його гострити....       UPD: Додаю посилання на Амазон Перший ножик (коричнева ручка, дешевший) Другий ножик (темніша ручка, дорожчий)  

 Коли катаєшся гарними краєвидами, хочеться зняти та поділитися - але ж не будеш за кермом діставати телефон. Тому у фотоарсеналі з'явилася таки інструмент для зйомки на ходу. Чекайте нових відосів на ютуб каналі!

 Відсутність снігу у місцевих краях трошки розслабила, але так негодиться, тому у багажник була врешті-решт куплена лопата. Цього разу замість Фіскарсу я віддав перевагу чуду китайської промисловості - три секції, що поєднуються різьбою - трошки довго збирати, натомість із дуже компактної торбинки можна стулити більші ніж півметровий інструмент. Та який інструмент!  На додаток до самої лопати від щедрих китайців ми отримуємо: - склобій - викрутку - шліц і філіпс - огниво - свисток - гарпун - пилку - ножичок - гвоздодьор - альпеншток (чи як назвати гостряк, протилежний до лопати) Сама лопата також має додатковий функціонал - одна грань заточена, інша - пилка, та два отвори під гайки, і звичайно - відкривашка для пива! Ну і лопату можна зафіксувати як лопату, а можна - під прямим кутом, як мотику. Звісно, це навіть не близько до тої продуманої модульності, яку має рішення "Вій" від Сергія Вовкулаки , але за відсутності вітчизняного шедевру - доводиться жувати, що дають. Тепер ...