перекроєння завершено успішно, наповнюємо контентом. Відповідь на питання "на чому писати статті" знайдена: дійсно маркдаун, дійсно GitHub Pages. Назбирав трошки статей: https://www.disfinder.com/docs/articles/ Завів ще один блог:  https://www.disfinder.com/posts/2023/hugo-blog/    

вирішив, що хочу до нового року трошки перекроїти disfinder.com домен і зробити на рутовій сторінці не блог, а сторінку-заглушку, на якій вже розмістити і посилання на блог, і ще якісь корисні статті.  перекроїти вийшло доволі легко і очевидним вибором стали Github Pages, через декілька причин: вони в мене вже є це простий маркдаун, який легко бекапити на всяк випадок (не те, що блоггер)  Але маркдаун виявився не простий, а Jekyll, і тому хто хоче там писати красиві корисні статті - треба той джекіл освоїти. Я потратив три години на секс із ruby, gems, bundler,  гугління "LoadError: cannot load such file -- google/protobuf_c" помилки - і врешті покищо забив. Напишу статтю ручками в маркдауні, хай той йде до біса разом із його рубі. Не переключайтесь.

до сто (пʼять) років тому назад купленого фотіка одразу купив пару якихось сумісних нонейм акумуляторів. звичайна історія: фотік лежить без діла місяцями, витягуєш його раз на рік на фотосесію, оригінальний сонівський аккум дохлий, нонейми працюють. містика.

 Хто в кінці лютого купує підставку для ялинки - той я.

Для чого блог підходить погано - то це для зберігання якогось допису, котрий еволюцінує в часі. Наприклад, якщо якась стаття\мануал пишеться і розвивається, то читачі блогу бачуть тільки першу публікацію, а подальші правки - йок, не попадають в RSS, не приходять емейли. Але рішення є!

 Коротка замітка - поки Еппл телиться із випуском нових Макбуків про на М1Х - я страждаю зі стареньким лептопом 2013 року випуску, який щось погано справляється із сьогоднішніми викликами - відеодзвінок у Тімс чи Скайп, а особливо - у Зумі із накладенням віртуального бекграунду потрошку його плавить, незважаючи на двічі замінену термопасту (і може ще втретє поміняю, хтозна). Та і звичайний браузінг тормозить, тупить і глючить. Тож я подався на експерименти - пробую всю неробочу активність робити на айпаді. Поклавши руку на серце і зробивши виключення для такого хобі, як програмування (все одно зараз не до цього) - окрім роботи мені від компʼютера треба не так і багато - вікно в інтернет, ютуб, месенджери, пошта. Та 90% потреб перекриває браузер - починаючи від тої ж пошти і закінчуючи платежами за послуги/кредитки/тощо. Чому на айпаді? Тому що перед тим, як я подарував один любій тещі, я дуже зацінив якість девайсу, купленого при нагоді на чорну пʼятницю. Прекрасний екран, довготри...

Приїхала заміна Synology. Переставив диски, заодно докинув 4Гб пам'яті, що все одно валялися в шухлядці - стало 8. Plex завівся швидко, конфігурацію теж відновив, тонкий тюнінг - по ходу справ.

Не пройшло і півтора роки із моменту, як я став щасливим власником домашнього сервера від Synology, як прийшов йому гаплик.