Хоча мої навушники Logitech G930 і не без зауважень - підсів акум, бува відпадає звук, нема альтернативи підключенню, окрім як через власний юсб-свисток - та всеж вони єдині, що підключилися до плойки (чомусь Соні по блютусу приставка бачити не захотіла), а ще, на відміну від тих же Соні, грають музику і голос однаково гарно - бо сонівські при дзвінку переходять в режим гарнітури і фонова музика грає, ніби по телефону. Вобщім, навушники - клас, і зручні, і хороші, і купив я їх триста років назад за смішні півціни. Тому коли в них остаточно розлізлися кожзамні амбушюри, осипаючися навколо чорними клаптиками псевдо-шкіри - в мене не повернулася рука викинути, а взявся міняти. На мій подив, офіційний сайт Лоджитеку вже не підтримує ці вуха, хоча не пройшло навіть 10 років. Але є АліЕкспрес, то ж за якихось 5 з половиною баксів я знайшов чудові тканеві замінники для побитого часом матеріалу. Навіть інструменту ніякого не потрібно - зняв старе, одягнув-впхнув нове, попилососив, вуаля!

Інколи буває так, що розпалити вогнище нема де, або ніколи , ну або вже надихався димком вдосталь учора і тепер хочеться просто закип'ятити чаю. 

 Наступним поповненням кемпінгового арсеналу став шанцевий інструмент сокира. Помахавши трошки чужою, я зрозумів що треба мати власну. І за порадою друзів (а не для того, щоб компенсувати) - вибрав подовжений варіант, Fiskars X25. Додаємо трошки тюнінгу, і сокира - агонь!

 Перший досвід кемпінгу показав, що спання на карематах не надто комфортна річ, і ось у нашому наборі юних кемперів з'явилися отакі надувні коврики. У складеному вигляді незрівнянно компактніші, у надутому - незрівнянно комфортніші, та ще і з подушкою. Насос вбудовано, з'єднуються один із одним, в тент входять ідеально, залишаючи трошки місця над головою для речей.